Сайт Архив WWW-Dosk
Удел МогултаяДобро пожаловать, Гость. Пожалуйста, выберите:
Вход || Регистрация.
09/21/19 в 00:23:14

Главная » Новое » Помощь » Поиск » Участники » Вход
Удел Могултая « Как запорожцы в Европе воевали »


   Удел Могултая
   Сконапель истуар - что называется, история
   Околоистория Центральной и Восточной Европы
   Как запорожцы в Европе воевали
« Предыдущая тема | Следующая тема »
Страниц: 1 2 3 4 5  Ответить » Уведомлять » Послать тему » Печатать
   Автор  Тема: Как запорожцы в Европе воевали  (Прочитано 19060 раз)
Guest is IGNORING messages from: .
antonina
Beholder
Живет здесь
*****


Я люблю этот Форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 2204
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #30 В: 01/12/09 в 15:14:33 »
Цитировать » Править

Спасибо.
Кстати, попросила помощи по вопросу топика у своего ЖЖ-френда и он поделился ссылкой
http://joanerges.livejournal.com/418217.html (многие материалы из-под ссылки уже приводились)
В общем, вопрос неясный  Smiley Как и с шотландским происхождением Кривоноса, давним спором о том, где родился и где учился Б.Хмельницкий и тьмой других неясностей.
Зарегистрирован

Нехай і на цей раз
Вони в нас не вполюють нікого
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #31 В: 01/12/09 в 19:52:30 »
Цитировать » Править

Все же не дает мне покоя вопрос о славных подвигах И.Сирко под Дюнкерком.Копаю далее и вот что нахожу:
 
 Отже, 1644 року посол Франції граф де Брежі за дорученням фактичного правителя країни кардинала Джуліо Мазаріні найняв на французьку службу 2500 козаків. У жовтні 1645 року запорожці, очолювані Богданом Хмельницьким, Іваном Сірком та якимсь Солтенком [Золотаренком (?)], були перевезені Балтійським морем з Гданська до Кале. Пізніше вони взяли участь в облозі іспанців у Дюнкерку, причому Сірко командував уже тоді полком. Французькі війська очолював принц Конде, а в його війську під Дюнкерком служив і мушкетер Д'Артаньян - герой знаменитої трилогії Олександра Дюма-батька .
Останнім часом дехто з дослідників (В.Голобуцький) бере під сумнів участь запорожців в облозі Дюнкерка, але уважний аналіз таких аргументів, частково запозичених у польського дослідника З.Вуйцика, доводить Їхню безпідставність. Можна сумніватися лише в тому, чи справді на берегах Північного моря височить пам'ятник Сіркові. Принаймні на запит, надісланий французькому посольству, що його зробив харківський краєзнавець І.Саратов, надійшла заперечна відповідь.

 
Юрій Мициик.Отаман Іван Сірко.
 
Не могу найти научной работы нашего уважаемого профессора Киево-Могилянки Натальи Яковенко «Очерки Истории Украины: С самых давних времен до конца XVIII ст".На одном из форумов мне порекомендовали ее почитать,т.к. она ссылается на якобы бесспорные документы,подтверждающие участие запорожцев в сражении под Дюнкерком,более того ,там есть ссылки на гравюру,изображающую встречу казаков с Конде после сражения.
 
И последнее.Существуют данные по участию казаков в Тридцатилетней войне и прочих европейских конфликтах, приведённые в фундаментальном исследовании на соискание степени к.и.н. Федоруком А.В. ( Черновицкий университет, 2000 г.).Но эту работу также найти в нете весьма проблематично.
Может кто-то ее читал?
« Изменён в : 01/12/09 в 19:53:30 пользователем: olegin » Зарегистрирован
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #32 В: 01/12/09 в 20:26:07 »
Цитировать » Править

Мне придает надежды "разбор полетов" в этой статье по поводу т.н. "лисовчиков".Оказывается, их славная боевая эпоха закончилась после времен российской Смуты со смертью самого пана Александра Иосифа Лисовского-Яновича.И далее в статье в обзоре европейских "похождений" лисовчиков ничего нет об их пребывании под Дюнкерком,хотя о других эпизодах европейских войн рассказывается довольно подробно.
 
А еще добавляет оптимизма и позиция нашего известного украинского писателя Богдана Сушинского. Smiley
« Изменён в : 01/12/09 в 20:35:49 пользователем: olegin » Зарегистрирован
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #33 В: 01/12/09 в 20:48:11 »
Цитировать » Править

На Альдебаране "висит" книга Юрия Волошина "Казаки-разбойники" (2005 г.).Можно почитать первую попавшуюся рецензию на книгу.Что-то,ИМХО,слишком много совпадений мнений совершенно разных людей:писателей,историков,журналистов и т.д.Может быть они просто сговорились?
Зарегистрирован
Claverhouse
Постоянный посетитель
***


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 121
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #34 В: 01/13/09 в 00:06:20 »
Цитировать » Править

on 01/12/09 в 20:26:07, olegin wrote:
Мне придает надежды "разбор полетов" в этой статье по поводу т.н. "лисовчиков".

 
Хм... Последним известным делом была их (лисовчиков - D_M) победа над французами при Иври Хотелось бы услышать подробности, потому что терзают меня смутные сомнения что автор статьи понимает о чем это он...
 
Quote:
А еще добавляет оптимизма и позиция нашего известного украинского писателя Богдана Сушинского.

 
Оттого что байка про штурм со стороны моря будет повторена сто раз, она не станет достовернее.
 
Quote:
жена польского короля Владислава IV — Мария-Людовика Гонзага — происходила из французского рода Бурбонов.

 
А фамилия Гонзага у нее чтобы никто не догадался?  Cheesy
« Изменён в : 01/13/09 в 00:16:50 пользователем: Claverhouse » Зарегистрирован
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #35 В: 01/13/09 в 00:48:20 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 00:06:20, Claverhouse wrote:

 
А фамилия Гонзага у нее чтобы никто не догадался?  Cheesy

 
Тут перепутаны,ИМХО, персоны дам,которые прекрасно друг друга знали,т.к. вращались в одном светском салоне:Maria Kazimiera de La Grange d'Arquien, Marysienka-это будущая жена Короля Яна Собесского(вот она-то француженка и имелась по-видимому в виду),а не Ludwika Maria Gonzaga de Nevers -жена Владислава ІV,которая была родом из Мантуи.
« Изменён в : 01/13/09 в 00:48:58 пользователем: olegin » Зарегистрирован
Traun
Живет здесь
*****


Non sufficit orbis

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 862
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #36 В: 01/13/09 в 01:49:28 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 00:06:20, Claverhouse wrote:

Хотелось бы услышать подробности, потому что терзают меня смутные сомнения что автор статьи понимает о чем это он...
 

А я совершенно уверен в том, что авторы теории о штурме Дюнкерка казаками не имеют ни малейшего представления о предмете.
 
Дюнкерк сдался на капитуляцию - это твердо установленный факт. Текст капитуляции (в немецком переводе) лежит здесь:
 
http://digbib.bibliothek.uni-augsburg.de/5/images2/02_IV_13_2_0026_05_13 45.gif
http://digbib.bibliothek.uni-augsburg.de/5/images2/02_IV_13_2_0026_05_13 46.gif
 
В самом первом пункте сказано: гарнизон со всем обозом, горящими фитилями, развевающимися знаменами, под бой барабанов и игру флейт с двумя пушками беспрепятственно покидает город. В общем, стандартная формула капитуляции на почетных условиях. Однако существует простая истина, хорошо известная всем, кто хоть немного интересовался европейской военной историей того периода:
 
С крепостью, которая взята штурмом, капитуляций не заключают.
 
Раз была капитуляция - значит, не было успешного штурма. Без вариантов.  Мне даже как-то неудобно это объяснять.
 
on 01/13/09 в 00:06:20, Claverhouse wrote:

Оттого что байка про штурм со стороны моря будет повторена сто раз, она не станет достовернее.
 

Мне вообще непонятно, почему в качестве аргументов в споре на историческую тему приводятся, притом в количестве, цитаты из художественных произведений.
 
Ну давайте выбросим в помойку известные исторические хроники и работы западных историков и будем опираться на художественные сочинения украинских писателей. А если означенные писатели не дают себе труда обеспечить хотя бы непротиворечие своих сочинений известным историческим документам - значит, тем хуже для документов.
 
on 01/13/09 в 00:06:20, Claverhouse wrote:

А фамилия Гонзага у нее чтобы никто не догадался?  Cheesy  
 

Угу. Конде Великий, за свои победы прозванный Бурбоном.
 
Grin
« Изменён в : 01/13/09 в 02:03:11 пользователем: Traun » Зарегистрирован

"Viel leisten, wenig hervortreten, mehr sein als scheinen, muss sich jeder Generalstaboffizier zum Wahlspruch nehmen." (c) Feldmarschall Graf von Schlieffen
Traun
Живет здесь
*****


Non sufficit orbis

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 862
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #37 В: 01/13/09 в 01:56:12 »
Цитировать » Править

on 01/12/09 в 19:52:30, olegin wrote:

Не могу найти научной работы нашего уважаемого профессора Киево-Могилянки Натальи Яковенко «Очерки Истории Украины: С самых давних времен до конца XVIII ст".
 

 
on 01/12/09 в 19:52:30, olegin wrote:

И последнее.Существуют данные по участию казаков в Тридцатилетней войне и прочих европейских конфликтах, приведённые в фундаментальном исследовании на соискание степени к.и.н. Федоруком А.В. ( Черновицкий университет, 2000 г.).Но эту работу также найти в нете весьма проблематично.
 

Другими словами,  никаких серьезных аргументов в пользу Вашей точки зрения у Вас нет.
 
Только выдержки из художественной и полулярной литературы, без указания источников.
 
Cool
Зарегистрирован

"Viel leisten, wenig hervortreten, mehr sein als scheinen, muss sich jeder Generalstaboffizier zum Wahlspruch nehmen." (c) Feldmarschall Graf von Schlieffen
Traun
Живет здесь
*****


Non sufficit orbis

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 862
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #38 В: 01/13/09 в 02:00:09 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 00:48:20, olegin wrote:

Тут перепутаны,ИМХО, персоны дам ...
 
 

Угу.  
 
Тут перепутаны персоны дам. Чуть выше перепутан год осады Дюнкерка. Еще выше упомянуты несуществующие внутренние форты. И про капитальные противороечия с известными историческими документами я говорил уже не раз.
 
Откуда тогда уверенность, что авторы приведенных Вами цитат не путают все остальное?
 
Huh
« Изменён в : 01/13/09 в 02:02:09 пользователем: Traun » Зарегистрирован

"Viel leisten, wenig hervortreten, mehr sein als scheinen, muss sich jeder Generalstaboffizier zum Wahlspruch nehmen." (c) Feldmarschall Graf von Schlieffen
Ursus
Живет здесь
*****




   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 1156
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #39 В: 01/13/09 в 08:03:56 »
Цитировать » Править

on 01/12/09 в 20:48:11, olegin wrote:
Может быть они просто сговорились?

 
Нет, они не сговорились. Они просто переписывали один у другого (начиная с Костомарова).
 
Ну скажите, кто из Ваших, с позволения, эсточнегофф, работал с текстом "Theatrum Europaeum"?
Зарегистрирован

Когда придёт Излом --
Не прячься пацталом!
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #40 В: 01/13/09 в 11:41:01 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 01:49:28, Traun wrote:

А я совершенно уверен в том, что авторы теории о штурме Дюнкерка казаками не имеют ни малейшего представления о предмете.
 
Мне вообще непонятно, почему в качестве аргументов в споре на историческую тему приводятся, притом в количестве, цитаты из художественных произведений.
 
Ну давайте выбросим в помойку известные исторические хроники и работы западных историков и будем опираться на художественные сочинения украинских писателей. А если означенные писатели не дают себе труда обеспечить хотя бы непротиворечие своих сочинений известным историческим документам - значит, тем хуже для документов.

 
Ну,что ж,давайте попробуем приводить ссылки на документы,чтобы не быть совсем голословными.А то ведь (не дай-то бог) у многих сложится впечатление,что история казачества это просто мифы и легенды,рассказанные всякими "несторами" и "баянами".
 
Французи, які не раз зустрічалися з козаками на полі бою і відчули на собі, яка це сила, вирішили запросити їх на військову службу. Ілько Борщак розшукав документ про вербування 1636 року чотирьох тисяч запорожців у французьку армію.  
Але тільки через десять років вони взяли участь у бойових діях під Дюнкерком. На цій події слід зупинитися докладніше.  
1960 року вийшла в перекладі українською мовою книжка П'єра Шевальє «Історія війни козаків проти Польщі», яка містить чимало цінних відомостей про визвольну війну українського народу 1648—1654 рр., історію козацтва взагалі. Для нас надзвичайно важливе значення має те, що в присвяті цього твору графові де Брежі вперше очевидець подій вказує на участь 1646 року запорозьких козаків у війні проти Іспанії на боці Франції. Оскільки книжка Шевальє, зазначав відомий радянський історик Б. Ф. Поршнєв, присвячена графові де Брежі, відомості, що в ній є, слід вважати незаперечними... Присвята книжки цьому відомому французькому дипломатові, знавцю Польщі й очевидцю всіх описаних подій, служить своєрідною гарантією точності й обізнаності автора.  
Участь козаків у бойових діях під Дюнкерком найповніше висвітлив в українській історіографії видатний учений і. П. Крип'якевич. Зважаючи на його високий науковий авторитет, на аргументи М. І. Костомарова, А. В. Половцева та інших учених, А. 3. Барабой і О. А. Бевзо, готуючи до друку твір Шевальє українською мовою, зазначили: «Питання про службу українського козацтва у французькому війську і про перебування Богдана Хмельницького у Франції можна вважати розв'язаним історичною наукою».  
Цей висновок поділяв і один з дослідників історії українського козацтва В. О. Голобуцький. Він, зокрема, писав: «У березні 1645 р. на запрошення французького уряду разом із старшинами Сірком і Солтенком Б. Хмельницький їздив у Францію. Можливо, що восени 1645 р. разом з 2000 козаків, які поступили на французьку службу, він брав участь у битвах з військами іспанських Габсбургів під Дюнкерком. У всякому разі Хмельницький, за його власними словами, був особисто знайомий із знаменитим французьким полководцем князем Конде».  
Із «Звідомлення Ілька Борщака з дослідів в архівах Західної Європи, пересланого Українській Академії наук у Києві» (в лютому 1924 року), випливає, що автор цієї розвідки, з 1918 по 1923 рік досліджуючи україністику в рукописних і друкованих джерелах XVI — XVIII ст., ознайомився з реляціями де Брежі з Варшави (1644— 1649), документами маршала Конде, листами польської королеви Марії-Луїзи, дружини Яна-Казимира, де йшлося про козаків, переглянув у відділі друків Національної бібліотеки в Парижі всі французькі видання, де розглядалися українські справи. А відтак йому пощастило відшукати чимало оригінальних свідчень про козацьку експедицію до Франції.  
У своїй статті І. Борщак наводить лист французького посла у Варшаві де Брежі, котрий 16 серпня 1644 р. доповідав кардиналові Мазаріні, фактично тодішньому правителю Франції: «Як я уже писав Вашій емінеції, тут (у Польщі.—В. С), ходять чутки про нову війну козаків з турками. На жаль, бо, як я вже зазначав, маю думку набрати козаків на службу його Величності. Козаки дуже відважні вояки, не злі їздці, перфектна інфантерія, особливо вони здібні до захисту фортець. Король (Владислав IV. — В. С), який любить козаків, радить використати їх і в тому разі, якщо війни не буде».  
Два тижні згодом Мазаріні відповів де Брежі: «Що стосується козаків, то Й. В. буде дуже задоволений, якщо Ви зможете їх набрати. Утруднює справу з козаками те, що їх важко тримати в дисципліні».  
У своєму черговому донесенні (21 вересня) де Брежі погоджується з Мазаріні, що «козаків справді важко тримати в послуху, але в них нині є дуже здібний ватажок Хмельницький: тут, при дворі, його поважають. Я бачитимуся з ним». А 7 грудня 1644 р. де Брежі сповістив у Париж: «Цими днями у Варшаві побував один з козацької старшини — полковник Хмельницький, про якого я мав честь писати Вашій еміненції. Він був у мене, я мав з ним дві розмови. Це людина освічена, розумна, добре вихована, шляхетного походження, сильна в латинській мові. Що стосується служби козаків у Й. В., то, якщо війни з турками не буде, Хмельницький готовий допомогти мені в цій справі».  
Однак лише 1645 року справа з вербуванням українських козаків зрушила з місця. 11 березня де Брежі повідомив: «Уже три дні, як полковник Хмельницький у товаристві старшин Сірка й Солтенка виїхали в Гданськ, прямуючи до Парижа».  
Про перебування цих трьох козацьких старшин у Франції. І Борщаку не вдалося більше нічого розшукати в архіві Міністерства закордонних справ у Франції. Проте він наводить повідомлення з «Газетт де Франс» від 19 квітня 1645 року, що «до Парижа прибули старшини польської інфантерії в справі служби у Й. В.» На думку І. Борщака, тут йдеться зокрема про козацьких старшин, бо йому вдалося знайти в архіві військового міністерства Франції чернетку такого документа: «Пани Хмельницький, Солтенко — старшини козацькі й пан Пржемський, полковник польського короля, пропонують Й. В. набрати 1800 козаків інфантерії, 800 їздців по 12 ріксталерів на озброєного жовніра (Мазаріні 1644 р. дозволяв де Брежі вести переговори про іншу плату рядовому козакові — 10 ріксталерів. — В. С.) зі своїми старшинами, які отримуватимуть по 120 талерів. Козацька нація чудова, і для війни необхідно рекомендувати послові короля (де Брежі. — В. С.) надсилати жовнірів уже одягнутих і озброєних. Перевезти їх можна буде через Кенігсберг або Копенгаген».  
 
Безпосередню участь запорожців у штурмі Дюнкерка, на думку І. Борщака, засвідчують слова князя Конде з донесення до Мазаріні після взяття фортеці «про відвагу козаків, які дуже добре билися», а також з його дещо пізнішого листа до польської королеви Марії-Луїзи: «Я добре знав їх, цих дивовижних козаків, у Фландрії».  
Чи був сам Хмельницький під Дюнкерком? І. Борщак не знайшов офіційних повідомлень про це. Однак він наводить донесення французького посла в Стокгольмі Терлона, який 1655 року писав до Парижа: «Агент, надісланий до гетьмана Хмельницького, чув від старого вождя, що йому дуже приємно бачити француза», що він охоче згадує дні, проведені у Франції, розпитував про славного Конде, котрого він з «гордістю вважає своїм давнім начальником».  
Ось такі дані пустив у науковий обіг І. Борщак. А що ж з'ясував 3. Вуйцик?  
Віддаючи належне тій великій роботі, яку він виконав, мусимо однак зазначити, що йому не вдалося довести хибність позиції І. Борщака. Так, скажімо, останній кілька разів посилається на VII том документів у відділі «Польща» в архіві Міністерства закордонних справ Франції, а З. Вуйцик, замість того, щоб якнайуважніше переглянути цей відділ, повідомляє: відділ «Польща» в архіві МЗС у Парижі має два підвідділи, в кожному з яких нараховується «по кількасот товстих томів документів». Отже, треба було переглянути VII томи в обох підвідділах. І тоді З. Вуйцик мав би аргументи для оцінки позиції І. Борщака.  
Але, на жаль, шанований нами історик з братньої Польщі не зробив цього.  
У примітках до своєї праці І. Борщак повідомив: «1776 року французький старшина Белькур, який у числі барських конфедератів потрапив до російського полону, описуючи Запоріжжя, глухо зазначив, що козаки колись воювали під прапорами Конде».  
На жаль, ми не знаємо, чи знайомився З. Вуйцик з мемуарами Белькура, опублікованими в Амстердамі.  
Звичайно, можна було сподіватися і на оцінку 3. Вуйциком книжки «Козаки» ко-манданта Бурже, з якої І. Борщак переклав ось таку цитату: «Граф Брежі заприязнився з Хмельницьким і підбив його 1645 року зробити подорож у Париж для перемов у справі вербунку 2400 козаків у французьку армію. Ці чудові їздці, незважаючи на далечінь, прибули допомогти князеві Конде в захопленні Дюнкерка».  
«У всіх джерелах, як рукописних, так і друкованих, з якими ми ознайомилися,— пише 3. Вуйцик,— завжди йдеться про відділи польські, а не козацькі». Однак, розуміючи хибність цієї тези, він був змушений визнати: «Що стосується французьких джерел, то це не є абсолютним аргументом на користь наших висновків. Французи, згадуючи про загони, які прибули з Польщі, могли не відрізняти польських жовнірів від запорозьких козаків».  
Природно, з цим погодиться кожен історик, бо в ті часи для діячів Заходу було звичним називати армії чи з'єднання за назвою тієї країни, звідки вони прибули. А що українські землі перебували тоді під владою Польщі, то всіх вихідців звідти називали поляками.  
Наведемо ще один цікавий факт. 1644 року Владислав IV хотів зосередити в Сілезії п'ять тисяч запорозьких козаків. Вони мали прийти туди з Дніпра, щоб разом з чотирьохтисячним імператорським військом ударити по Померанії. На Запорожжя вирушив високопоставлений офіцер і пробув там тривалий час, схиляючи козаків до участі в Тридцятилітній війні. В листопаді 1644 року король Данії Христіан звернувся до австрійського імператора з проханням дозволити козакам затриматися в Сілезії.  
Чи не про цей відділ козаків, що перебував за межами України, йшлося під час переговорів де Брежі з козацькою старшиною 1645 року? І якщо саме з цього загону 1645 чи 1646 року набрали добровольців на службу до французької армії, то під Дюнкерком козаків, які прибули з Польщі, могли мати за поляків.  
Ще одна цікава деталь. Навівши документ з архіву військового міністерства Франції про вербування 1636 року чотирьох тисяч українських козаків на французьку службу,. 3. Вуйцик підкріпив це повідомлення І. Борщака з французьких архівів: «Ще 1636 року пан-отець Йосиф, відомий агент Рішельє, ведучи перемови з Бранденбургом і Польщею, писав до кардинала: «...козаки на Україні занадто гарні вояки, щоб не звернути на них увагу». Таким чином 3. Вуйцик, по суті, підтвердив достовірність даних І. Борщака.  
Що ж до закидів В. О. Голобуцького на адресу І. Борщака, то тут, як кажуть, коментарі зайві: навіть 3. Вуйцик, котрий побував у французьких архівах, не зміг спростувати висновків Борщака. Але тут нас більше цікавить аналіз В. О. Голобуцьким документів, знайдених 1898 року у французьких архівах істориком А. В. Половцовим.  
Одразу ж треба сказати: непереконливо звучить твердження В. О. Голобуцького, що «...термін «козаки», який часто зустрічається в доповіді А. Половцова, цілком спростовується документами, зібраними ним же». Тобто В. О. Голобуцький підводить нас до висновку, що в архіві Конде, в бібліотеках Парижа і в комунальній бібліотеці Дюнкерка А. В. Половцов знайшов свідчення лише про поляків.  
Але зовсім інакше думав про це А. В. Половцов, котрий 26 березня 1899 року на засіданні товариства шанувальників старовини й писемності в Петербурзі заявив: «У паперах маршала Конде... вдалося знайти чимало листів Мазаріні і Конде, що стосуються облоги Дюнкирхена, і в них, між іншим, багато говориться про участь у цій облозі козаків, хибно названих усюди поляками».  
До речі, в спеціальному огляді наукових праць про участь козаків у боях під Дюнкерком, опублікованому в журналі «Визвольний шлях» (Лондон), Іван Вергун пише, що на основі праці Д'Омаля «Історія принців Конде XVI —XVII ст. (1889) та листування Валленштайнів 1630—1634 років (1912) і з характеристики тих «поляків» можна зробити висновок, що це наші запорожці.  
 
Чому ж усе-таки А. В. Половцов вважав, що у Франції були козаки? Відповідь на це якоюсь мірою дають архівні виписки, зроблені ним у Франції. В. О. Голобуцький, наприклад, говорить про участь в облозі Дюнкерка трьох польських полків. А з виписаного Половцовим листа Ле-Тельє, сановного чиновника при Мазаріні, датованого 1 вересня 1646 року й адресованого Конде, герцогу Ангієнському, випливає, що з Польщі до Франції прибуло десять полків: одним з них командував Пржиємський (Пржемський), а двома іншими — французи Сіро й Кабре. Чому ж тоді В. О. Голобуцький, стверджуючи це, обходить мовчанкою ще сім полків? Хто належав до них? Чи не були це самостійні козацькі загони?  
А річ у тім, що цей автор не працював у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді й до того ж неуважно використовував чужі нотатки.  
Та все стало б на свої місця, якби замість словесних викрутасів В. О. Голобуцький відповів лише на одне запитання: коли помер граф де Брежі? Бо присвята писалася, як видно з її тексту, за його життя. А звідки В. О. Голобуцький узяв, що її слід віднести до 1663 року?  
Загальновідомо, що вперше праця П. Шевальє про українських козаків вийшла не 1663 року, а значно раніше. Ось що каже про це Б. Ф Поршнєв: «Перший варіант твору П'єра Шевальє був опублікований у Франції десь між 1649 і 1653 роками, тобто під час Фронди. Розшукати його в повені тогочасних французьких видань поки що не вдалося — посилання Шевальє на «Rесuсіе» недостатнє, бо видання могло й не мати такої назви... Безумовно, із старого тексту залишилася паралель між Хмельницьким і Кромвелем.., вона ніяк не могла виникнути в 1663 р., коли в Англії вже правили реставровані Стюарти...»  
З вище сказаного можна зробити такі висновки: козаки під Дюнкерком були, брали участь у його здобутті, і треба лише уважно переглянути архівні матеріали. Саме в них, зокрема в тих, котрі бачив І. Борщак, слід шукати сліди козацької експедиції, свідком якої був француз П'єр Шевальє.  
Подальша доля козаків, які залишилися живими після штурму Дюнкерка,— маловідома. Деякі запорожці, покинуті французькими властями напризволяще, повернулися через усю Європу додому, інші знайшли притулок у Франції, а деякі подалися на службу до іспанців.

 
Ссылка
Зарегистрирован
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #41 В: 01/13/09 в 11:57:12 »
Цитировать » Править

on 01/09/09 в 13:33:08, Traun wrote:

 
Да вот, как видите, в Уделе подобная тематика вполне себе процветает. То у нас запорожцы на глазах у изумленных французов хитростью берут Дюнкерк, то польские уланы, покрыв себя немеряной славой, лобовой атакой на вражеские пушки решают исход боя при Сомосьерре ...

 
Я вижу,что сражение при Сомосьерре не дает Вам покоя,поэтому отправляю к мемуарам (надеюсь Вам небезизвестного) генерала барона Жана-Батиста-Антуана_Марселена де Марбо(1782-1854).Они вышли в изд. "Эксмо",Москва,2005 г."Висят" они, естественно,и в Российском Мемуарии у ув.т.Дегтярева,но он (как истинный патриот России) посчитал за необходимое разместить у себя только лишь ту "выжимку" из обширных воспоминаний,которая касается действия наполеоновской армии на территории России.
Поэтому,если Вам случайно повезет держать эту книгу в руках,то даю ссылку на материал,который касается именно эпизода сражения при Сомосьерре и участия (а также заслуги) в ней гвардейского польского полка шеволежеров:Мемуары,т.2,гл.VIII,стр.275-277.(Сам же я воздержусь от личных комментариев-здоровее буду. Smiley)  
 
Зарегистрирован
Traun
Живет здесь
*****


Non sufficit orbis

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 862
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #42 В: 01/14/09 в 22:14:42 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 11:57:12, olegin wrote:

Я вижу,что сражение при Сомосьерре не дает Вам покоя,поэтому отправляю к мемуарам (надеюсь Вам небезизвестного) генерала барона Жана-Батиста-Антуана_Марселена де Марбо(1782-1854).Они вышли в изд. "Эксмо",Москва,2005 г."Висят" они, естественно,и в Российском Мемуарии у ув.т.Дегтярева,но он (как истинный патриот России) посчитал за необходимое разместить у себя только лишь ту "выжимку" из обширных воспоминаний,которая касается действия наполеоновской армии на территории России.
Поэтому,если Вам случайно повезет держать эту книгу в руках,то даю ссылку на материал,который касается именно эпизода сражения при Сомосьерре и участия (а также заслуги) в ней гвардейского польского полка шеволежеров:Мемуары,т.2,гл.VIII,стр.275-277.
 

Видите ли, в чем дело ... Так получилось, что мне повезло держать в руках оригинал этой книги на французском языке. Последний раз - не далее, как сегодня утром. Так что очень прошу Вас, не надо меня больше никуда "отправлять".
 
Если Вы желаете всерьез обсуждать вопрос - тогда аргументируйте, пожалуйста, свою позицию. Если не желаете - дело хозяйское, неволить не стану, но тогда "ссылки на материал" в том формате, в котором Вы их здесь приводите, лишены какого-либо смысла.
 
Кстати, в этом своем опусе Марбо ошибочно называет шевольжеров уланами (lanciers)  - и это, между прочим, не единственная и не самая большая фактическая ошибка, которую он допускает при описании этого эпизода.
 
on 01/13/09 в 11:57:12, olegin wrote:

(Сам же я воздержусь от личных комментариев-здоровее буду. Smiley)  
 

Как показывает практика, чтобы не повредить здоровье в сетевых дискуссиях, следует как можно более основательно изучить вопрос и подготовить убедительную аргументацию.
 
Впрочем, дело Ваше ...
 
Grin
Зарегистрирован

"Viel leisten, wenig hervortreten, mehr sein als scheinen, muss sich jeder Generalstaboffizier zum Wahlspruch nehmen." (c) Feldmarschall Graf von Schlieffen
Traun
Живет здесь
*****


Non sufficit orbis

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 862
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #43 В: 01/14/09 в 23:11:41 »
Цитировать » Править

on 01/13/09 в 11:41:01, olegin wrote:

Ну,что ж,давайте попробуем приводить ссылки на документы,чтобы не быть совсем голословными.А то ведь (не дай-то бог) у многих сложится впечатление,что история казачества это просто мифы и легенды,рассказанные всякими "несторами" и "баянами".
 

Прежде всего, я по-прежнему не понимаю, какое отношение эта конкретная байка про участие запорожцев в осаде Дюнкерка имеет к истории казачества, да и вообще к истории.
 
Далее, большая часть того, что Вы в данном случае нразываете "ссылками на документы", на самом деле представляет собой лишь упоминание этих ссылок, приведенных в работе В. О. Голобуцкого, которого столь неуклюже пытается критиковать автор приведенного Вами текста. Сам Голобуцкий, в отличие от его критика, приводит ссылки в том формате, в каком это принято в серьезных работах - то есть с указанием выходных данных работы и номеров страниц.
 
У меня создается впечатление, что Вы не утруждаете себя чтением материалов, приводимых в этой теме - в противном случае от Вас не укрылся бы тот очевидный факт, что большая часть этих ссылок уже была дана, притом в значительно более корректном формате, в книге Голобуцкого, на которую я ссылался выше.
 
Должен также заметить, что ответы на приведенные Вами критические замечания уже содержатся в его исходной работе - так что эта критика несостоятельна изначально. Я вообще сомневаюсь в том, что критик внимательно читал работу, которую он взялся обсуждать.
 
Вот лишь некоторые примеры.
 
Критик пишет:
 
Quote:

Чому ж усе-таки А. В. Половцов вважав, що у Франції були козаки? Відповідь на це якоюсь мірою дають архівні виписки, зроблені ним у Франції. В. О. Голобуцький, наприклад, говорить про участь в облозі Дюнкерка трьох польських полків. А з виписаного Половцовим листа Ле-Тельє, сановного чиновника при Мазаріні, датованого 1 вересня 1646 року й адресованого Конде, герцогу Ангієнському, випливає, що з Польщі до Франції прибуло десять полків: одним з них командував Пржиємський (Пржемський), а двома іншими — французи Сіро й Кабре. Чому ж тоді В. О. Голобуцький, стверджуючи це, обходить мовчанкою ще сім полків? Хто належав до них? Чи не були це самостійні козацькі загони?  
А річ у тім, що цей автор не працював у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді й до того ж неуважно використовував чужі нотатки.  
 

Прежде чем упрекать так Голобуцкого и приписывать ему "словесные выкрутасы", критику не мешало бы самому тщательно прочесть работу, которую он критикует. Тогда он мог бы убедиться, что данный вопрос рассмотрен в этой работе весьма подробно:
 
Поруч з доповіддю бачимо документи з архіву Шантільї (замок у маєтку Конде) та виписки з різних книг, що безпосередньо стосуються теми. Це є результат праці А. В. Половцева в архіві Конде, в бібліотеках Парижа і комунальної бібліотеки Дюнкерка. В чернетці доповіді розповідається про переговори де Брежі і його секретаря, прізвище якого не дається (ми знаємо, що ним був П’єр Шевальє), з польським урядом про відправлення війська під командою Пшиємського морським шляхом з Гданська до Кале. Супроводжує їх все той же секретар (sic!). Це військо бере участь в облозі і штурмі Дюнкерка. Крім Пшиємського називаються й інші начальники цього війська — /309/ барон де Cipo і Кабре. Після здобуття Дюнкерка одна частина вказаного війська перейшла на бік іспанців, а та, що залишилася на французькій службі, за порадою Мазаріні, яку він дав герцогу Єнгієнському, мала переправитися в Лотарінгію. «Якщо порада Мазаріні була прийнята й здійснена Конде, — пише А. Половцев, — то навряд чи козакам скоро довелось побачити свою Украї- : ну і може бути не одному хлопцю судилася одісея у фрязьких землях, подробиці якої безповоротно втрачені для нащадків» 126. Ці романтичні слова і рефрен «козаки», що супроводжує всю доповідь А. Половцева, цілком спростовуються документами, зібраними ним же в архіві Конде і бібліотеках. Подаємо їх відповідно до хронології подій. В листі кардинала Мазаріні від 6 серпня 1646 року до аббата де ля Рів’єр, близької до герцога Єнгієнського людини, читаємо: «Тут очікують сьогодні ввечері головного полковника поляків (тобто Пшиємського. — В. Г.) 127. З іншого листа від 1 вересня 1646 року, написаного Ле-Тельє (високопоставлений чиновник при Мазаріні) герцогу Єнгієнському, довідуємось, що польське військо «супроводжував секретар пана де Брежі». Цим секретарем міг бути тільки П’єр Шевальє. Наведений лист підтверджує слова П. Шевальє про те, що він «привів 2400 польських піхотинців під час першої облоги Дюнкерка». В листі читаємо про суперечку між найманим військом і французькою владою через затримку обіцяної платні. У цю справу змушений був втрутитися сам Мазаріні, про що в листі до герцога Єнгієнського від 4 вересня 1646 року він пише: «Я про все домовився з полковником Пшиємським на випадок, аби ви мали змогу користуватись поляками протягом усієї кампанії в армії, або в залогах... Полковник повертається цілком задоволений і обіцяє, що їхні люди будуть робити те ж саме, що роблять і інші солдати, більш досвідчені у війні. Але я гадаю, що вам не треба дуже вірити цим словам і довіряти полякам лише тоді, коли ви упевнені, що це в їхніх силах» 128.
 
Французький уряд поспішав відправити польське військо до бою. Про це свідчить лист Ле-Тельє до герцога Єнгієнського з Фонтенбло від того ж 12 вересня: «Що ж до військ, — читаємо тут, — то Ваша світлість знає, що крім поляків, котрі знаходяться в Кале, та англійців, які можуть туди прибути, немає жодної частини, яка б не була кинута в діло... Для того, щоб цих поляків спонукати служити якомога краще, тут дуже ласкаво обійшлись з полковником Пшиємським, і я посилаю одного із близьких мені людей навмисно до Парижа, щоб супроводжувати його і бути присутнім при його від’їзді» 131. Не вдовольнившись цим, Ле-Тельє посилає герцогу Єнгієнському через три дні (16 вересня) нового листа: «Я мав честь писати Вам, що полковник Пшиємський повертається до місцевості, де зараз перебувають поляки, щоб вести їх на з’єднання з армією (тобто під Дюнкерк. — В. Г.) і робити все, що йому наказуватимуть» 132. Але найманці не поспішали до бою. В цьому зв’язку французький урядовець Гитар де Шарі писав герцогу Єнгієнському 18 вересня із Кале: «Я розмовляв з панами польськими полковниками і передав їм ваші накази. Я не думаю, що вони могли б вирушити звідси сьогодні тому, що їм треба отримати тут зброю; вони всіляко зволікають. Я тепер же намагатимусь побачитися з паном Cipo для того, щоб примусити їх вирушити якнайшвидше» 133. Пригадаємо, що Cipo дещо пізніше саме для цього і був направлений до Кале. Нарешті, польське військо прибуло під Дюнкерк, де й взяло участь в облозі та штурмі його. Про останнє свідчать виписки А. В. Половцева із сучасних тим подіям книг, де зустрічаються згадки про поляків (polonnais).
 
Французький уряд поспішав відправити польське військо до бою. Про це свідчить лист Ле-Тельє до герцога Єнгієнського з Фонтенбло від того ж 12 вересня: «Що ж до військ, — читаємо тут, — то Ваша світлість знає, що крім поляків, котрі знаходяться в Кале, та англійців, які можуть туди прибути, немає жодної частини, яка б не була кинута в діло... Для того, щоб цих поляків спонукати служити якомога краще, тут дуже ласкаво обійшлись з полковником Пшиємським, і я посилаю одного із близьких мені людей навмисно до Парижа, щоб супроводжувати його і бути присутнім при його від’їзді» 131. Не вдовольнившись цим, Ле-Тельє посилає герцогу Єнгієнському через три дні (16 вересня) нового листа: «Я мав честь писати Вам, що полковник Пшиємський повертається до місцевості, де зараз перебувають поляки, щоб вести їх на з’єднання з армією (тобто під Дюнкерк. — В. Г.) і робити все, що йому наказуватимуть» 132. Але найманці не поспішали до бою. В цьому зв’язку французький урядовець Гитар де Шарі писав герцогу Єнгієнському 18 вересня із Кале: «Я розмовляв з панами польськими полковниками і передав їм ваші накази. Я не думаю, що вони могли б вирушити звідси сьогодні тому, що їм треба отримати тут зброю; вони всіляко зволікають. Я тепер же намагатимусь побачитися з паном Cipo для того, щоб примусити їх вирушити якнайшвидше» 133. Пригадаємо, що Cipo дещо пізніше саме для цього і був направлений до Кале. Нарешті, польське військо прибуло під Дюнкерк, де й взяло участь в облозі та штурмі його. Про останнє свідчать виписки А. В. Половцева із сучасних тим подіям книг, де зустрічаються згадки про поляків (polonnais).
 
На жаль, А. В. Половцев не знайшов жодної згадки про козаків, та й він не шукав їх, бо був впевнений, що згадувані в документах поляки є насправді козаками. Останній лист від 1 листопада 1646 року, написаний кардиналом Мазаріні герцогу Єнгієнському вже після здобуття Дюнкерка, ще раз доводить, що йшлося про поляків. «Я дізнаюся, — пише Мазаріні, — що поляки розбігаються з кожним днем; я одержав листа з Брюсселя, яким мене повідомляють, що вже три сотні їх перейшли до ворога. Мені спало на думку, а чи не краще б перевести їх у Лотарінгію, щоб опісля прийняти більш доцільне рішення» 134. Як бачимо, ніяких свідчень про козаків матеріали А. В. Половцева не дають. Може існують якісь побічні докази? Справді, в листі Ле-Тельє до герцога Конде (Єнгієнського) від 1 вересня 1646 року згадується про полковників 10 полків. Цитуємо документ: «Ваша світлість може вже знає про утруднення, які нагнітають поляки у зв’язку з питанням про отримання ними платні і про те, що вони не з’єднуються з армією... До них надіслано секретаря пана де Брежі (Шевальє. — В. Г.), що супроводжував їх під час їхнього переїзду до Франції. Йому доручено пояснити усю безпідставність їхніх домагань. Йому вручені дві депеші від Його Величності, що адресовані до полковників десяти полків (підкреслення моє. — В. Г.). В цих депешах їм наказується отримати платню і негайно приєднатись до армії» 135. Виникає питання, що ж то за 10 полків? Поки що ми знали про існування трьох. Це завдало клопоту й А. В. Половцеву, який писав з цього приводу: «Якщо припустити, що полк відповідає сотні, то матимемо всього 1000, але як козаків (читай поляків. — В. Г.) було безумовно більше, то в одному полку могло бути і 200 й 250 чоловік, причому загальна кількість тоді становила б 2000 або 2500 козаків. Можливо, склад полків був різноманітним за числом, бо кардинал Мазаріні згадує у своєму листі до Конде від 12 вересня про один полк чисельністю 700 чоловік і про два інших у 1500. Проте Мазаріні, коли він говорить у своїх листах про військо або висловлює військові міркування, виявляє мало знань і досвіду» 136.
 
І. П. Крип’якевич теж ділить військо на 10 сотень, які згадуються Ле-Тельє як окремі полки. «Війська, — пише він, — було 10 сотень, усього від 2000 до 2500 чоло/312/вік» 137. Те, що згадувані полки були невеликі, підтверджує «Історичний опис Дюнкерка». В різних місцях, згадуючи про штурм міста, тут наводяться такі дані: «300 поляків (polonnais)», «200 поляків увійшли в місто під проводом Кабре» 138 тощо. Отже, припускати, що сім полків з десяти, про які дізнаємось з листа Ле-Тельє, були козацькими, не маємо ніяких підстав. Треба виходити, отже, не з кількості полків, а з основного числа, яке вказує Шевальє, тобто 2400 чоловік. Крім того, не можна в бароні Cipo вбачати славного козацького отамана Сірка. До речі, й сам А. Половцев відкидає подібне припущення.
 
Таким образом, эти пресловутые "десять полков" никакой проблемы не представляют - а к словесным выкрутасам прибегает сам критик.
 
Далее, критик приводит такую ссылку на работу И. Борщака, написанную в 1992 году:
 
Quote:

Безпосередню участь запорожців у штурмі Дюнкерка, на думку І. Борщака, засвідчують слова князя Конде з донесення до Мазаріні після взяття фортеці «про відвагу козаків, які дуже добре билися», а також з його дещо пізнішого листа до польської королеви Марії-Луїзи: «Я добре знав їх,  их дивовижних козаків, у Фландрії».  
 

 
Критика почему-то не смущает то обстоятельство, что, согласно приведенным им же сведениям Половцова, во всех документах Конде и Мазарини, имеющих отношение к осаде Дюнкерка, речь всюду идет не о казаках, а о поляках:
 
Quote:

Але зовсім інакше думав про це А. В. Половцов, котрий 26 березня 1899 року на засіданні товариства шанувальників старовини й писемності в Петербурзі заявив: «У паперах маршала Конде... вдалося знайти чимало листів Мазаріні і Конде, що стосуються облоги Дюнкирхена, і в них, між іншим, багато говориться про участь у цій облозі козаків, хибно названих усюди поляками».  
 

Впрочем, научный уровень данной конкретной работы Борщака, да и просто его знание вопроса в момент написания этой работы вызывают серьезные сомнения. Вот что по этому поводу пишет Голобуцкий:
 
В 1922 році в емігрантській газеті «Українська трибуна» опубліковано статтю І. Борщака «Козаки Хмельницького під Дюнкерхеном 1645 (за невиданими документами архівів військового міністерства й міністерства закордонних справ у Парижі)». Зразу ж впадає в око те, що сама подія датується на рік пізніше (не 1646, а 1645 роком). Крім того, із самої назви статті видно, що у автора немає найменшого сумніву в перебуванні Б. Хмельницького з козаками під Дюнкерком. В статті йдеться про переговори де Брежі з Б. Хмельницьким щодо вербування на французьку службу козаків. Наводиться листування Мазаріні з де Брежі з цього приводу. Подається до того ж копія документа від 19 квітня 1645 року з архіву військового міністерства: «П. п. Хмельницький, Солтенко — старшини козацькі й п. Пржемський, полковник короля Польщі, пропонують Й. В. набрати 1800 козаків інфантерії, 800 їздців по 12 риксталерів з озброєного жовніра з своїми старшинами, які отримають 120 талерів. Козацька нація чудова і для війни необхідно буде порекомендувати послові короля (де Брежі) надсилати жовнірів вже одягнутими й озбро/304/єними. Перевезти ж їх можна буде або через Кенігсберг, або через Копенгаген 112.
 
Зупинимось на цьому моменті і поставимо таке запитання: чи може цей документ свідчити про перебування козаків під Дюнкерком? Справді, Богдан Хмельницький приїздив 1645 року до Варшави і з ним де Брежі мав розмову щодо запрошення козаків на французьку службу. Однак чи привело останнє до практичних наслідків? І. Борщак після вказаного вище документа пише: «Після цього губимо слід Богдана і його козаків аж до 15 жовтня 1645 року, коли князь Конде взяв штурмом Дюнкерк. В штурмі брали участь й козаки. Яким чином вони дісталися до Франції, ми, певно, не знаємо, але ж в «Gazette de France» * 24 квітня 1645 року вказується, що «посол короля в Польщі граф де Брежі прибув до Гданська, щоб бути присутнім при переправі військ з Польщі на службу И. В. короля Франції... В кожному разі 20 жовтня 1645 року князь Конде доносив Мазаріні про захоплення Дюнкерка й, між іншим, зазначив «відвагу козаків, які дуже добре билися», про Хмельницького ні слова» 113. Як бачимо з усього тексту, І. Борщак тільки в одному місці наводить нібито підтвердження участі козаків в боях під Дюнкерком, до того ж саме тоді, коли посилається на слова Конде про відвагу козаків. Однак така принципова заява не підкріплена посиланням на джерела, що для газетної статті, можливо й достатньо, ускладнює подальший пошук. Крім того, І. Борщак говорить про штурм Дюнкерка чомусь у 1645 році, а не як було насправді — в 1646 році 114. До того ж сам герцог Єнгієнський характеризує- , ться І. Борщаком такими словами: «...Це не був ще великий Конде Рокруа й Ленса, а молодий, хоч і енергійний генерал» 115. Насправді, битва при Рокруа відбулася 19 травня 1643 року, і ця блискуча перемога виявила великий талант герцога Єнгієнського * як полководця, що було підтверджено перемогами при Фрейбурзі (1644), Нердлінгені (1645) та ін. Отже, перед Дюнкерком. 1646 року герцог Єнгієнський був уже, хоч і молодий, але відомий полководець.
 
Ще одна деталь. І. Борщак на основі книги сучасника подій Ж. Ф. Сарасіна (вийшла в 1649 році) пише: «Особливо підкреслюється якийсь 3-й батальйон, котрим командував сам «Сєро», в якого обернувся, мабуть, Сєрко» 116. Але із книги, виданій в 1647 році, тобто раніше вказаної І. Борщаком, довідуємось, що цей Сєрко є ніхто інший, як барон де Cipo 117. Треба прийняти до уваги і той факт, що І. Борщак обіцяв більш докладно висвітлити зачеплені ним сюжети після спеціального дослідження і опублікувати в першому томі шеститомної праці під загальною назвою «Франція і Україна» в окремому розділі «Козаки Хмельницького під Дюнкерком» 118. Цієї обіцянки він не виконав, як не здійснив і публікації розділу «Французька дипломатія й Україна в XVII в.» Ясна річ, що документів, які б підтвердили участь Б. Хмельницького і козаків у штурмі Дюнкерка він, мабуть, не знайшов.
 
Неточності І. Борщака, шанованого автора пізніших ґрунтовних праць з історії французько-українських відносин, не є характерні для нього й пояснюються скоріше як молодим на той час віком, так і жанром газетної статті, до якої не слід ставитись як до наукової монографії.

 
Создается впечатление, что Борщак, когда писал эту работу, был просто "не в теме". Он, например, неправильно указывает год взятия Дюнкерка и путается в хронологии военных побед Конде. Если исследователь не владеет элементарными знаниями по теме, то как можно доверять прочим его выводам - тем более, что в его работе отсутствует ссылка на единственное цитируемое им письмо Конде, в котором, по его словам, в явном виде упоминаются казаки?
 
Да и вообще - чего ждать от работы, написанной в жанре газетной статьи?
 
Grin
 
« Изменён в : 01/14/09 в 23:56:35 пользователем: Traun » Зарегистрирован

"Viel leisten, wenig hervortreten, mehr sein als scheinen, muss sich jeder Generalstaboffizier zum Wahlspruch nehmen." (c) Feldmarschall Graf von Schlieffen
olegin
Живет здесь
*****


Я люблю этот форум!

   
Просмотреть Профиль »

Сообщений: 3520
Re: Как запорожцы в Европе воевали
« Ответить #44 В: 01/14/09 в 23:29:10 »
Цитировать » Править

on 01/14/09 в 22:14:42, Traun wrote:

 
Кстати, в этом своем опусе Марбо ошибочно называет шевольжеров уланами (lanciers)  - и это, между прочим, не единственная и не самая большая фактическая ошибка, которую он допускает при описании этого эпизода.

Ага,а самая большая-это когда он возглавлять атаку поляк заставляет Монбрена. Wink
Зарегистрирован
Страниц: 1 2 3 4 5  Ответить » Уведомлять » Послать тему » Печатать

« Предыдущая тема | Следующая тема »

Удел Могултая
YaBB © 2000-2001,
Xnull. All Rights Reserved.